На цьому тижні в результаті нашого дослідження ми з'ясували, що образ матері – це символ добра на землі, людяності, любові. Із часів Шевченко й до наших днів українські поети пишуть пісню, що вихваляє, матері. Найніжніші слова знаходять сини для матерів. Так само й ми для своїх батьків. Вони для нас є самими рідними людьми, які завжди поруч, завжди підтримають. Мати й батько оберігають дитину від нещастя, напастей, поганих людей. Кожні батьки намагаються виростити своїх дітей добрими, гідними людьми
Важко назвати в сучасній літературі поета, який би не звертався до цієї теми. Василь Симоненко по-своєму оспівує величний образ матері, що переростає в образ України. Де б ми не були, завжди з нами буде материнське благословення і його не можна забути. «Можна вибрати друга й за духом брата, і не можна рідну маму вибирати»,- говорить у своєму вірші великий поет
Вірші Василя Симоненко змушують задуматися ще раз, якими важливими є для нас батьки, хоча іноді ми про це забуваємо. Його поезія надихає, хвилює, приносить теперішня насолода, прагнення бути краще, добріше, ніжніше. Ці вірші є щирим і простим відкликанням на все те, що відбувається в житті людини.
Поезія «Лебеді материнства» справедливо вважається найкращим твором В. Симоненка. Вона здобула велику популярність -друга її частина від слів «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу...» стала піснею, музику до якої написав А. Пашкевич.
За формою - це колискова, мудре і щире напучування матері маленькому синові. Композиційно твір розгортається як кілька взаємопов’язаних мотивів. Спочатку це мотив казкового дивосвіту, яким оточена дитина завдяки старанням батьків. Материнська турбота і ніжність, батьківська опіка - це підвалини щасливого і безхмарного дитинства, яке неможливо уявити без народної казки, колискової, загадки. У духовному світі українців вони відіграють важливу виховну роль. Мотив казкового дивосвіту В. Симоненко пов’язує а образом рідної хати, сповненої «материнської доброї ласки», чарівним танцем лебедів і сивими очима казки.
Наступний мотив - дороги як вибору життєвого шляху дитиною, уже дорослою. Неминуче настає мить синової самостійності. Материнське благословення в інтерпретації В. Симоненка - це можливість і необхідність пізнати кохання, дружбу, родинне щастя. Вибір їх цілком залежить від людини. Проте, на думку автора, є величини духовні, незмінні, сталі - це мати й Батьківщина: вибирати або зрікатися їх - великий гріх:
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата.
Та не можна рідну матір вибирати.
Прості й щирі слова В. Симоненко торкаються серця кожного, йдеться - бо про загальнолюдські цінності. Майстерність і довершеність вірша виявляються у кількох площинах. Це і взаємоперетікання образів: день сьогоднішній - день майбутній - вічність (образ матері як фіяичного початку людини, самого життя і як її духовного космосу. Вітчизни як отчого порогу); досади - «приспаних тривог» (уособлення драматизму людської долі). Це й образи символи, запозичені а фольклору: лебедів як вірності матері та Вітчизні, як крил, які виносять дитину в широкий світ із рідної домівки; «білявої хати» - персоніфікація, спроектована на образ матері; верб і тополь як неодмінного атрибуту українського пейзажу.
